— Так, уявляєш, самі крутять колеса на кріслі колісному і нічого, розмовляють, усміхаються!
Випадково я почула розмову жінки по телефону, в залі очікування на Київському вокзалі.
А чому не посміхатися, якщо умови більш ніж комфортні. Окремий просторий зал, кімната гігієни та тотальна доступність.
Нас запросили на семінар, де основним завданням було озвучити питання, побажання представникам Адміністрації Президента, а також зустрітися з представниками заводів-виробників інватехніки.
Також здійснили візит до Міністерства соціальної політики України, де особисто поставили запитання першому заступнику Міністра соціальної політики України Шевченку Василю Васильовичу.
Запитань було дуже багато і, як правило, у всіх вони однакові. Це щодо роботи соцзабезів, забезпечення крісло колісних, але головне завдання — заявити про себе та про наші проблеми, щоб закони приймали з огляду на наші побажання та потреби.
Найбільша проблема – не фінансування, а людський чинник. Коли людина, з інвалідністю або її родич, опиняється в кабінеті соцзабезу(а) і натикається на стіну нерозуміння. Ми всі в один голос обурюємося, що панянок на роботу, начебто підбирають спеціально нічого нам не давати.
Які вони мають на меті — незрозуміло. Чому в одній області належить це і це, а в іншій ні? Чому з п’яти каталогів із крісло колісним нам показують два. Ми хочемо спільний реєстр із черговістю за путівками до санаторію, щоб у кожного був особистий кабінет, де було відзначено коли і де був чи пропустив свою чергу.
Все можливо.
Після того, як виступив інженер заводу “Артем”, хтось із зали поставив цікаві питання, а потім подякував за 201-ю та інші крісло колісні. Це зірвало бурхливі овації, всі почали дякувати. Це щось неймовірне, ви бачили б, як йому було приємно чути.
Зворотній зв’язок працює, нас чують, і, виявляється, можна до них звернутися безпосередньо, замовити зручні підлокітники, ручки і найголовніше, параметри коляски. Чому чому про це ніхто не говорить, коли ми приходимо замовляти коляски? Адже це їхня робота.
Коли ми почнемо ставитись до всього з належною увагою? Чому, коли медсестра проколола нам вену, коли продавець у магазині нам нахамила чи обвісила, ми обурюємося, а самі? Самі виконуємо роботу в повному обсязі на робочих місцях?
Адже чому люди з інвалідністю викликають резонанс лише тому, що ми боремося за те, щоб нас почули, взяли до уваги. Ми такі люди, як і всі інші, хочемо жити, а не існувати.
Крок за кроком подолавши труднощі — зруйнуємо стіни, пороги, створимо без бар’єрного суспільства як морально, так і фізично, якщо будемо людьми. Вірю, що колись ми зможемо пересуватися на добрих крісло колісних, зможемо дістатися будь-якого місця, установи і враховуватимуть нашу думку.
Дякуємо Івану Миколайовичу, за можливість взяти участь у семінарі, за високий рівень організації заходу. Спасибі Лазаренко Людмилі Миколаївні, Луці Олені Володимирівні, Оксані. Завдяки вашій команді зустрілася велика кількість небайдужих, з високою активною позицією людей. Окреме спасибі за чудові умови проживання в Готельно-ресторанному комплексі “Верховина” з персоналом, який уважно поставився до кожного, врахували всі побажання. Адже для нас це дуже важливо! Також хочу відзначити якісну роботу привітних, уважних співробітників залізничного вокзалу.
Все по плечу, все можливо, коли кожен на своєму місці виконує свою функцію, тоді великий механізм працює злагоджено.
Найголовніша думка, яку озвучив Іван Миколайович, на мій погляд, прозвучала так: “Ми повинні цікавитися і мріяти, ну і хоча б трохи для цього робити. Тільки тоді вони почнуть здійснюватися.”
Ольга Пилипенко.
На фотографії я з Іваном Миколайовичем.
Головою Всеукраїнської громадської організації
“Асоціація інвалідів – спінальників України”
І представником Invacare в Україні Головченком Владиславом.
P.s. Пересіла в крісло колісне і заплакала. Не змогла впоратися із емоціями. Тепер я розумію, чому у мене такі проблеми зі здоров’ям, які лікую понад два роки. Тепер я знаю, як правильно підбирати коляску, яку важливу роль вирішують два сантиметри ширини, кут, висота. І як ці нюанси впливають на абсолютно новий, якісний рівень життя?