3 березня 2025 року в Києві відбулася конференція «Демографічне майбутнє України», яка стала платформою для розробки ініціатив з подолання демографічних викликів. Захід об’єднав урядовців, громадянське суспільство, міжнародних партнерів та експертів, які працювали над реалізацією Стратегії демографічного розвитку до 2040 року. Конференція організована Міністерством соціальної політики за підтримки UNFPA, уряду Великої Британії та UAExperts.
Міністерка Оксана Жолнович наголосила на необхідності спільної роботи для подолання міграції, зниження народжуваності та старіння населення. Представник Посольства Великої Британії Стефан Коссофф підкреслив важливість співпраці всіх секторів у розбудові демографічної стійкості. Мустафа Ельканзі (UNFPA) зазначив, що головним фактором стійкості є добробут людей, інвестиції в молодь та підтримка всіх поколінь.
Учасники аналізували заходи для реалізації стратегії, обговорювали успішні ініціативи та розробляли конкретні проєкти. Було представлено три найкращі ініціативи: чат-бот «Буду мамою» для вагітних, центр бізнес-консультування для жінок та ветеранський фінансовий сервіс FinStream.
За словами голова ГО “Національна асоціація спинальників України” Дмитра Посунька, захід охопив широкий спектр проблем, пов’язаних із демографічною ситуацією в Україні, а також можливості її покращення.
– У виступах представників влади здебільшого звучала песимістична статистика, що контрастувала з оптимістичними планами, які, на жаль, залишаються лише планами, адже прикладів їх успішної реалізації майже немає. Демографічні показники вкрай негативні, і основні причини цього давно відомі. Війна стала додатковим тригером, що лише прискорив демографічну кризу, – розповів він. – За роки незалежності України було багато заяв про оптимістичні плани, проте їх втілення переважно так і залишалося на рівні ідей, викладених на папері. У нинішній критичний момент історії наявність таких планів звучить обнадійливо, але їх реалізація залежить від державних органів і їхнього усвідомлення необхідності втілення конкретних заходів. Головне питання – чи готова нинішня влада виконувати свої обіцянки, чи, як і в попередні 30 років, вони залишаться лише словами, що з часом зміняться новими обіцянками без реального втілення.
Дмитро Посунько вважає, що демографічна ситуація настільки критична, що потрібно вживати будь-яких заходів просто зараз.
– Будь-які дії – краще, ніж просто говорити про перспективи. Деякі заходи принесуть короткострокові результати, деякі – довготривалі, а деякі можуть виявитися безрезультатними, проте необхідно діяти. – сказав він.
Водночас, влада і громадськість розуміють цю проблему й усвідомлюють, що потрібен комплексний підхід, починаючи від народження дитини і аж до її дорослого життя. Це передбачає фінансову підтримку при народженні, доступну освітню та медичну інфраструктуру, гарантії безпеки й захисту жінок, якісну освіту та вирішення інших викликів, пов’язаних із плануванням сім’ї, народженням дітей і їх соціалізацією. В умовах війни матеріальний ресурс для розв’язання демографічних проблем майже відсутній, тому доводиться шукати альтернативні рішення. Лише розмови про світле майбутнє і яскраві презентації не змінять ситуації – потрібні реальні дії.
Також на заході обговорювали питання інклюзивного ринку праці. Голова ГО «Національна асоціація спинальників України» наголосив, що люди з інвалідністю можуть відіграти важливу роль у підтримці ринку праці, який постраждав через масову еміграцію та мобілізацію. В Україні зараз понад 3 мільйони людей з інвалідністю, що становить близько 10% населення. З них приблизно 100 тисяч через стан здоров’я не можуть працювати й потребують повного забезпечення з боку держави. Статистики щодо дітей з інвалідністю немає, але за песимістичними оцінками їх може бути до 400 тисяч. Загалом потенційна кількість людей з інвалідністю, які могли б працювати, становить приблизно 2 мільйони осіб.
За офіційними даними, лише 16% людей з інвалідністю, які можуть працювати, фактично працевлаштовані. Тож держава змушена переглянути своє ставлення до цієї категорії громадян. Президент підписав закон, який повинен змінити ситуацію, хоча його ефективність покаже лише час. Це схоже на демографічну кризу – необхідно діяти негайно, оскільки попередня система не тільки не допомагала людям з інвалідністю, а й працювала проти них та проти держави загалом.
Важливо уважно ознайомитися з текстом закону, адже на етапі обговорення він містив позитивні ініціативи та нововведення, які вважали корисними всі сторони. Проте він стане викликом і для самих людей з інвалідністю – їм доведеться здобувати нові навички та професії, щоб стати конкурентоспроможними на ринку праці.
Часи кардинальних змін настали для всіх, і вони не будуть легкими ні для людей, ні для держави. Те, якими будуть Україна і суспільство після цих змін, залежить від усіх. Якщо це буде лише “латання дірок”, ситуація навряд чи покращиться, а ось побудова нової державної політики може принести довготривалий результат. Успіх можливий тільки за умови співпраці державних органів та громадянського суспільства.
На заході знову звучали заклики чиновників до громадянського суспільства стати рівноправними партнерами влади. Однак, на жаль, заступниця міністра соціальної політики Дарія Марчак має своє бачення рівноправності: громадськість повинна допомагати владі, а влада тим часом закриває програми підтримки, як це сталося з фінансуванням організацій осіб з інвалідністю. Це не є справжнім партнерством, оскільки такі організації потребують підтримки не лише іноземних донорів, які ставлять свої вимоги, що не завжди відповідають інтересам держави.
Варто зрозуміти, що якщо держава не піклуватиметься про своїх громадян, це зроблять інші – і не завжди дружні країни. Яскравий приклад – росія, яка фінансувала громадські рухи на сході України та в Криму, що врешті-решт призвело до війни.
Після ключових доповідей учасники мали можливість взяти участь у групових сесіях, де проаналізували заходи та проєкти, спрямовані на підтримку реалізації Стратегії демографічного розвитку України до 2040 року. Важливими темами обговорення стали ініціативи, які можуть покращити демографічну проблему в Україні, а також розробка нових проєктів громадського сектору.