З метою обговорення питань щодо професійної та трудової реабілітації людей з інвалідністю, надання відповідної існуючої правової бази та роз’яснень про права й обов’язки як роботодавців, так і працівників, показ можливостей для реалізації себе в суспільстві, формування позитивного відношення до проблеми та психологічної підтримки, ВГО «Асоціація інвалідів-спинальників України» на базі курорту «Куяльник» – ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» в період з 05 по 07 листопада поточного року був проведений семінар «Соціальна інтеграція людей з інвалідністю шляхом навчання – перекваліфікації в центрах соціально-трудової реабілітації і подальше працевлаштування».
Для участі в семінарі були запрошені представники Одеського обласного територіального відділення Фонду соціального захисту людей з інвалідністю України і Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації.
На початку зустрічі І.М. Марусевич, голова Асоціації, звернув увагу присутніх на головне завдання людини з інвалідністю для вирішення її проблеми із працевлаштуванням – не опускати руки, не втрачати надії, оптимізму на майбутнє, на можливість жити повноцінним життям, не зважаючи на отриману травму та зміни зі здоров’ям. Він назвав багато випадків, коли саме особи з інвалідністю, навчаючись жити по-новому, робили та роблять можливе та неможливе у своєму житті та у житті інших людей з аналогічними проблемами.
Центри реабілітації, яких зараз в Україні багато, допомагають таким особам відновити їх працездатність, навчають новим професіям, спеціалізаціям, допомагають працевлаштовуватись та вести нормальне життя.
Цивілізованість суспільства оцінюється по тому, як воно ставиться до тих категорій громадян, які вимагають його підтримки для здійснення нормальної життєдіяльності. Однією з таких категорій є громадяни з проблемами здоров’я, що впливають на їх здатність брати участь у професійній діяльності.
Держава Україна робить певні кроки для того, щоб будь-який громадянин даної категорії мав можливість скористатися своїм конституційним правом на соціальний захист, гарантовану державою. Особливо це стосується проблеми зайнятості, оскільки працевлаштування людей з інвалідністю в Україні має специфічні практичні аспекти і потребує особливої уваги.
Основним регламентуючим документом в даній сфері є відповідний Закон України «Про основи соціальної захищеності людей з інвалідністю в Україні», який:
– позначив категорію осіб, які підлягають додатковому соціальному захисту в області працевлаштування;
– визначив основи захисту та гарантії держави для повноцінної участі людей з інвалідністю у всіх сферах суспільного життя (політичної, економічної, культурної, соціальної);
– окреслив коло учасників програми з працевлаштування людей з інвалідністю та порядок їх взаємодії між собою;
– встановив міри відповідальності за порушення чинних в даній сфері норм закону.
Закон передбачає, що свої здібності щодо участі в суспільному виробництві людей з інвалідністю можуть реалізувати шляхом:
– працевлаштування на підприємствах усіх форм власності;
– зайняття підприємницькою та іншою законною трудовою діяльністю.
Інвалідність встановлюється після обстеження, проведеного органами МСЕК, із складанням індивідуальної програми реабілітації. Програма передбачає заходи реабілітації та адаптації, які повинні бути обов’язково враховані при працевлаштуванні людей з інвалідністю роботодавцем. Поряд з довідкою про присвоєння групи інвалідності програма є документом, що підтверджує статус особи з інвалідністю. Зазначені документи надаються роботодавцю при зверненні за працевлаштуванням, вони ж є підставою для надання додаткових пільг працівнику після його прийому на роботу.
Підприємства зобов’язані самостійно розраховувати і виконувати норматив робочих місць, призначених для обов’язкового працевлаштування людей з інвалідністю за основним місцем роботи (місце роботи, де знаходиться трудова книжка). Норматив обчислюється з розрахунку 4% від чисельності (середньооблікової за рік) працівників, які перебувають в обліковому складі штатного розкладу. Для чисельності від 8 до 25 осіб встановлено норматив в 1 робоче місце, хоча фактично з урахуванням розрахунку (за рахунок округлення чисел) це правило застосовується до чисельності від 8 до 37 найманих працівників. Зобов’язавши підприємства дотримуватися зазначені нормативи, законодавець мимоволі вплинув і на витрати суб’єктів господарювання, пов’язані з наданням людям з інвалідністю додаткових пільг, передбачені КЗпП України. Але в якості заохочення для роботодавців, які працевлаштовують громадян з обмеженими фізичними можливостями передбачена можливість отримання від держави фінансової допомоги для цих цілей на поворотній або безповоротній основі.
В іншому випадку чинне законодавство передбачає серйозні наслідки у разі незабезпечення працевлаштування людей з інвалідністю (відмова у прийомі на роботу, невиконання нормативу і т.д.). Норми трудового законодавства забороняють роботодавцям відмовляти особам з обмеженими фізичними можливостями в укладанні трудових договорів або просувати їх по службі, звільняти з ініціативи адміністрації або переводити на іншу роботу без їх згоди у зв’язку з їх інвалідністю. Виняток становлять випадки, коли цьому сприяють медичні показання, підтверджені у встановленому порядку відповідним органом. Невиконання зазначених нормативів тягне залучення підприємства до адміністративно-господарської відповідальності у вигляді нарахування штрафу в розмірі середньорічної заробітної плати на даному підприємстві за кожне створене, але незайняте робоче місце для особи з інвалідністю. Також невиконання посадовою особою, яка має право прийому і звільнення, фізичною особою, яка використовує найману працю, зазначеного нормативу чи несвоєчасне надання звітності в спеціалізований фонд тягне за собою адміністративну відповідальність у вигляді адмінштрафу.
Із всього викладеного, І.М. Марусевич зробив висновок, що сучасна держава, не дивлячись на неідеальність існуючих норм та необхідність їх доопрацювання, надає людям з інвалідністю право на працевлаштування, і тому кожній особі з інвалідністю, при бажанні працювати, необхідно шукати підходяще для себе робоче місце, звертаючись безпосередньо на підприємства або в служби зайнятості за місцем свого проживання. В альтернативі, можлива підприємницька діяльність, надомна робота та ін.
Запропонований Міністерством соціальної політики України проект змін до Інструкції надання фінансової допомоги на поворотній та безповоротній основі та цільової позики за рахунок суми адміністративно-господарських санкцій та пені, що надходять до державного бюджету за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування людей з інвалідністю, затвердженої Наказом Мінпраці від 06.09.2010 року № 270, озвучила юрист Асоціації Луц О.В. Було наголошено, що даний проект направлений на зменшення строків у прийнятті рішення про надання фінансової допомоги, але разом з тим у проекті значно збільшений пакет документів, який подається для надання фінансової допомоги. Додатково необхідно буде надати:
– витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців,
– баланс (звіт про фінансовий стан),
– звіт про фінансові результати (звіт про совокупний дохід)
– звіт про рух грошових коштів,
Для суб’єктів малого підприємництва додано:
– фінансовий звіт або спрощений фінансовий звіт за попередній рік та останній звітний період,
– довідка територіальних органів Державної фіскальної служби про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів (обов’язкових платежів),
– письмова згода засновника про отримання заявником-роботодавцем фінансової допомоги за рахунок коштів Фонду за заявленим напрямом.
Крім того, заявники-роботодавці, які звертаються за отриманням фінансової допомоги на створення робочих місць для працевлащтування людей з інвалідністю, також повинні надати реєстр індивідуальних програм реабілітації людей з інвалідністю. В даному проекті не визначено, хто засновує та веде цей реєстр. Це питання залишилося відкритим.
На семінарі були обговорені запропоновані зміни, відбулись виступи присутніх учасників, зокрема представник Новоодеського міського осередку був незадоволений зростанням об’єму необхідного пакету документів, які надаються для отримання фінансової допомоги. Було наголошено, що і зараз пакет не є малим, і щоб його укомплектувати, необхідно багато часу та сил, а зростання кількості документів лише ускладнює процес їх підготовки, зібрання та надання. На це була надана відповідь, що запропоновані нововведення поясняються змінами, які відбулися у законодавстві останнім часом та необхідністю приведення даної Інструкції у відповідність з ними.
Виступи представників Одеського обласного територіального відділення Фонду соціального захисту людей з інвалідністю України були присвячені висвітленню питань щодо існуючого сучасного механізму роботи Фонду соціального захисту людей з інвалідністю. Були обговорені питання про розподіл технічних засобів пересування, можливість покращення їх якості, виникнення на ринку нових виробників даних засобів, про проходження спинальними хворими МСЕК та формулювання медичного обстеження, де на теперішній час виключено термін «спинальник», що занижує можливості такого хворого під час реабілітації та санаторно-курортного лікування.
Також присутніми ставилося питання про недоцільність щорічного обстеження МСЕК спинальникам та особам з порушенням опорно-рухового апарату.Пропонувалось лише періодично вносити зміни в індивідуальну програму реабілітації у відповідності із станом здоров’я на момент обстеження.
Представник Департаменту охорони здоров’я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації: головний спеціаліст з питань санаторно-курортного оздоровлення Андоні В.В. розповіла присутнім про стан санаторно-курортного лікування та можливі тенденції розвитку цього напрямку реабілітації у 2016 році.
Голова Асоціації доповів присутнім про заплановану децентралізацію у 2016 році, згідно з якою розподіл більшості санаторно-курортних путівок для осіб з інвалідністю буде передано в регіони, у відомстві Міністерства соціальної політики залишається закупівля путівок для спинальних хворих. У зв’язку з виконанням цих планів в майбутньому почнуть відкриватися невеликі міські санаторії, що є неприпустимим. Державне фінансування санаторно-курортного лікування повинно залишитися у Міністерстві соціальної політики хоча б на деякий час. Повинен бути перехідний період для переформування всієї існуючої системи. Необхідно забезпечити розвиток та переоснащення існуючих санаторіїв, які на теперішний час працюють та допомагають спинальним хворим. Зараз налічується п’ять таких санаторії на території України:
- ДП «Клінічний санаторій ім. Пирогова» (Одеська область);
- ДП «Слов’янський» (Донецька область);
- «Арктика» (м. Бердянськ Запорізька обл.);
- «Борисфен» (м. Очаків Миколаївська область);
- «Оризонт» (смт. Сергіївка Білгород-Дністровський р-н Одеська область).
Ми – громадські організації – по відношенню до цих санаторних закладів повинні стати та бути партнерами, допомагати та підтримувати. Будемо ініціювати створення спинального відділення у корпусі № 3 ДП «Клінічний санаторій ім.Пирогова» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», в якому планується оздоровлювати щорічно біля 2000 осіб.
Представником Боярської громадської організації людей з інвалідністю було порушено питання про необхідність надання путівок не лише хворій людині з інвалідністю, а також її супроводжуючій особі. Представник Департаменту проінформувала про можливе вирішення цього питання у наступному році.
І.М. Марусевичем був зроблений висновок про необхідність особам з інвалідністю створювати своє життя своїми руками і зазначено, що заходи, які проводяться Асоціацією, направлені саме на підтримку втілення цієї ідеї в життя кожної присутньої людини. Він закликав всіх членів ВГОАІСУ викладати свої пропозиції, проблеми, бажання, результати своєї діяльності на офіційний сайт Асоціації з метою сумісного вирішення існуючих питань.
Після закінчення офіційної частини було організовано виставку та огляд виробів майстрів декоративно-прикладного мистецтва, з числа учасників семінару. Свої роботи представили:
– Задорожня Ніна Олександрівна (м. Кривий Ріг) – вироби із солоного тіста, декупаж, флористичні композиції;
– Трухіна Тетяна Яківна (м. Бровари) – креативне рукоділля;
– Оревіна Галина Сигізмундівна, Чернуха Ніна Борисівна, Шкарбан Наталія Григорівна (м. Боярка) та Капустян Наталія Іванівна (м. Черкаси) – вироби з бісеру та вишиванки;
– Герасимова Жанна Борисівна (м. Дніпродзержинськ) – вишиванки, вироби із кераміки, листівки, іграшки;
– Кривоносова Валентина Андріївна (м.Вознесенськ), Ігнатова Валентина Іванівна, Бирзул Валентина В’ячеславівна (м.Нова-Одеса) – швейні вироби та з плетеної соломи;
– Баранова Наталія Анатоліївна (с.Ставище Попіяльнянський р-н) – вироби з бісеру;
– Ярова Лариса Іванівна, Грунська Олена Іванівна, Гумненко Ольга Георгіївна, Кім Надія Володимирівна, Череватенко Лариса Олександрівна, Дуденкова Наталя Василівна, Железняк Любов Олександрівна, Толмачова Світлана Василівна (м. Слов’янськ) – іграшки, сувеніри та інші вироби прикладного мистецтва.
Для усіх бажаючих додатково були проведені були проведені численні майстер-класи, розкриті секрети майстерності та передані позитивні емоції від сумісної роботи над створенням нових виробів:
– Голубятникова Ольга Миколаївна (м. Словянськ) – кукли-мотанки;
– Горносталь Валентина Петрівна, Мєженіна Любов Миколаївна (м. Словянськ) –квіткові картини із шкіряного матеріалу;
– Машура Ганна Петрівна (м. Харків), Гончарук Ігор Васильович (с.Луковиця Герцаївський р-н) – стрічкове плетіння;
– Кочішвілі Віолетта Бідзінівна (м. Первомайськ) – гелевий манікюр.
Проведений захід наглядно продемонстрував живий інтерес та зацікавленість всіх учасників семінару до народного мистецтва. Отримані навики та досвід безперечно зроблять життя яскравіше та оптимістичніше всіх небайдужих до творчості. Була висловлена думка, щоб зробити такі творчі виставки традиційними.
На протязі проведеного семінару була досягнута головна його ідея – користь спілкування між різними регіонами України, коли загальні проблеми та пошук можливостей їх вирішення дуже зближують людей і показують необхідність та важливість проведення подібних заходів.
Прес-служба ВГОАІСУ